Главная страница

Володимирський кадетський корпус

(Володимирська Київська військова гімназія)

кадетский корпус

1900-і рр.

      Наприкінці 1820-х років значно збільшився особовий склад російської армії, і тих офіцерів, яких готували столичні кадетські корпуси, стало не вистачати. Отож із метою поповнення командирських кадрів імператор Микола І і наказав 1830 року заснувати подібні військові навчальні заклади в губернських містах. Вирішення питання про розміщення майбутнього кадетського корпусу саме в Києві затягнулося з якихось причин аж до 1846 року. Наступного року дворяни Київської, Подільської та Волинської губерній зголосилися надавати на його утримання певну суму грошей із розрахунку по 5 копійок сріблом із кожної ревізської душі, що виливалося в 68304 рублі 95 копійок щорічно. Іще вони побажали, щоб називався він Володимирським у пам’ять народження 10 квітня 1847 року великого князя Володимира Олександровича.

кадетский корпус

1900-і рр.

      До збирання необхідної для спорудження за проектом відомого київського архітектора І. В. Штрома будинку для навчального закладу суми грошей долучилися також і дворяни Херсонської та Таврійської губерній. Усього дворяни п’яти зазначених вище губерній пожертвували для цього 256 630 рублів 82 копійки. Перебуваючи 1847 року в Києві, Микола І особисто визначив місце для велетенського навчального корпусу, що мав у плані вигляд літери “Н”, - колишній митрополичий хутір площею біля 200 десятин із чудовим ставком і живописним гаєм. 10 травня 1850 року відбулася урочиста церемонія його закладення. Будівельні роботи мали тривати упродовж 4-х років, при цьому жодне дерево не могло бути зрубаним без відома імператора. Останній же, відвідавши в черговий раз Київ 1851 року, вирішив, з огляду на значні грошові пожертвування місцевого дворянства, прискорити відкриття навчального закладу заснуванням тимчасового Неранжированого Володимирського Київського кадетського корпусу. Його місцем перебування Микола І визначив приміщення Другої чоловічої гімназії на Бібіковському (нині Тараса Шевченка) бульварі, 14 (пізніше там оселилася Перша чоловіча гімназія). Було негайно сформовано 2 навчальні роти, до складу яких увійшли також і учні дворянського походження цієї гімназії, а решта її вихованців влаштовувалася в других гімназіях міста. Увесь цей процес формування нового навчального закладу відбувався під безпосереднім керівництвом полковника Р. В. фон Вольського, який став його першим начальником. Він підписав 10 грудня 1851 року перший наказ по корпусу, що стосувався його складу, і ця дата вважається днем його заснування. А 1 січня 1852 року в надзвичайно урочистій обстановці відбулося офіційне відкриття навчального закладу в присутності митрополита Київського Філарета, київського генерал-губернатора Д. Г. Бібікова та інших запрошених високих гостей. Він перебував у підпорядкуванні особливого відомства, яке очолював головний начальник військово-навчальних закладів цесаревич Олександр Миколайович.

кадетский корпус

1900-і рр.

      Першими вихованцями новоствореного Неранжированого Володимирського Київського кадетського корпусу стали 200 дітей дворянського походження у віці від 9,5 до 12 років. У стройовому відношенні вони складали 2 неранжировані роти на чолі з ротними командирами, а в навчальному – 2 підготовчі класи на чолі з ротними офіцерами. Навчальною частиною опікувався інспектор класів, а посади вчителів обіймали частково корпусні офіцери, частково - працівники цивільних навчальних закладів Києва. У старших загальних класах корпусу викладалися топографія, ситуації і законодавство. Із 1855 року до класів стали навідуватися поранені офіцери-севастопольці, які своїми розповідями про героїчну оборону міста зміцнювали в серцях кадетів любов до своєї Батьківщини.   
      Посівши царський престол, новий імператор Олександр II розпочав реформувати військово-навчальне відомство. Одне з його нововведень полягало в запровадженні в губернських кадетських корпусах двох спеціальних класів, по закінченні яких кадети ставали офіцерами. Це майже співпало з переїздом 18 серпня 1857 року Неранжированого Володимирського Київського кадетського корпусу до власного будинку на новопрокладеному Кадетському шосе (нині Повітрофлотський проспект). Сума грошей, витрачених на його спорудження та влаштування в цьому православної домової церкви в ім’я св. рівноапостольного князя Володимира та католицької каплиці, перевищувала 1 мільйон рублів. Через кілька днів, а саме 30 серпня в ньому відбулося урочисте відкриття Володимирського Київського кадетського корпусу. Перебуваючи вже у повному складі, він отримав від Олександра II військову святиню - знамено, урочиста церемонія прибиття якого до древка та його освячення відбулася 17 квітня 1858 року. Того дня батальйон кадетів уперше пройшовся церемоніальним марщем, маючи у своїх рядах прапороносця зі знаменом в руках.

кадетский корпус

1900-і рр. Всередині Володимирської церкви

      Домова Володимирська церква містилася у великій двосвітній залі на другому поверсі східного фасаду. Її храмовий причт складався з настоятеля, диякона і трьох псаломщиків. Щорічна винагорода, яку вони отримували, становила відповідно 720, 450 і 180 рублів. Розкішні ікони для одноярусного іконостаса написали петербурзькі живописці академіки Тихобразов, Лавров і Горбунов. Особливо вражали присутніх образ св. Миколая в іконостасі, виконаний у грецькому стилі, та великий запрестольний сюжет Воскресіння Христового, написаний академіком де-Лавезом. Різьблену раму для останнього виготовив за 3800 рублів Охтенський мешканець Алексеєв. А на додачу доцього - чудові люстри, красиві підсвічники біля ікон, 2 напрестольні п’ятисвічники та інші дорогоцінні культові предмети. Імператор Олександр III, відвідавши храм 1885 року і приємно вражений побаченим, вигукнув: “Пречудова церква!”, а військовий міністр, генерал-лейтенант Куропаткін, побувавши у ньому 1898 року, запевняв, що подібної за красою церкви не мав жоден із кадетських корпусів, що існували тоді в країні. Усе це значною мірою сприяло вихованню у кадетів стійких релігійних почуттів. Під час церковних відправ вони поводили себе пристойно. Із них складався великий, на 2 кліроси хор, який своїм чудовим співом зачаровував молільників. Святинею храму вважалася ікона св. князя Олександра Невського, яку 1852 року подарував йому Микола II. Вона зберігалася в особливому кіоті і мала напис “17 апреля 1818г.”, який зазначав день народження спадкоємця престолу. На чорній мармуровій дошці, прикріпленій до однієї із церковних стін, значилися прізвища трьох колишніх кадетів, які загинули смертю героїв під час російсько- турецької війни 1877-1878 років. У цьому храмі вінчався в присутності М. С. Грушевського і С. В. Петлюри прем’єр-міністр Центральної Ради Всеволод Голубович із Тетяною Кардиналовською. Закрито його було 1919 року.

кадетский корпус

1900-і рр.

      Реформа 1865 року капітально змінила дух і внутрішній устрій кадетського 4 корпусу - він став із 14 серпня одним із загальноосвітніх навчальних закладів міста під назвою “Володимирська Київська військова гімназія”. Його стройовий склад було ліквідовано, а безпосередніми керівниками дітей могли бути цілком світські люди. Її випускники, щоб стати офіцером, мусили закінчувати ще й військове училище. Від вступників до гімназії вимагали надати довідки про дворянство, здоров’я та щеплення проти віспи і метричне свідоцтво, а також послужний список батька чи указ про його відставку. Із них малолітні від 10 до 12 років та молоді дворяни віком від 14 до 17 років приймалися на повне казенне утримання, а малолітні від 12 до 14 років мусили платити за своє навчання по 200 рублів сріблом щорічно.

кадетский корпус

1900-і рр.

      Малолітні 10-12 років, які вступали до першого класу, мали знати 12 молитов і усі 10 заповідей Божих, добре читати й писати без грубих помилок, чітко розповісти прочитане, легко розв’язувати нескладні задачки і вільно читати французькі та німеці тексти (бажано). Їм викладали Закон Божий, російську, французьку і німецьку мови, історію, географію, елементи математики і фізики, природознавство, чистописання і малювання.

кадетский корпус

1900-і рр. Кабінет фізики

      Перехід від корпусної строгості до гімназичних вольностей викликав у старших вихованців сум’яття, незадоволення і навіть обурення, яке в січні 1867 року прийняло характер масових безпорядків. Згідно з оголошеним 22 червня 1882 року імператорським рескриптом “Во внимание к вековым заслугам бывших в Империи кадетских корпусов”, на початку 1882/1883 навчального року військовій гімназії було повернуто колишні статус, назву “Володимирський Київський кадетський корпус” і корпусне знамено, яке до цього зберігалося в домовій церкві, а також знову стали відмічати щороку 10 грудня корпусне свято в пам’ять про заснування 1851 року Неранжированого Володимирського Київського кадетського корпусу. Цього дня в багатьох містах імперії збиралися колишні випускники корпусу на товариські обіди. 1898 року вони заснували благодійну організацію “Опікунське Товариство про колишніх вихованців Володимирського Київського кадетського корпусу і Володимирської Київської гімназїї” для допомоги тим із них, хто цієї допомоги потребував. 1907 року місцем постійного перебування цього Товариства став Київ.

кадетский корпус

1900-і рр. Урок гімнастики

      Окрім зазначених вище обов’язкових предметів кадетам викладали також і фехтування, гімнастику (навчав перший у Росії чемпіон з неї Б. А. Гонзатко), рухомі ігри, хоровий спів, музику і гру на струнних духових інструментах. 12 травня кожного року на великому кадетському плацу відбувалося велелюдне свято мистецтв, а у липні організовувалася освітня подорож для кадетів пароплавом униз по Дніпру. До послуг вихованців були бібліотека і музей, 1912 року видавався “Кадетский журнал”.

кадетский корпус

1900-і рр. Гра в крокет

Бердяєв
     
Упродовж 50 років існування корпусу і гімназії їх закінчили близько 2 тисяч офіцерів царської армії, у списку яких значилися генерали фон Вольський, Савицький і Котляров та підполковник Безбородко. Із кадетським корпусом пов’язані імена й інших відомих людей. У 1853-1864 роках викладав малювання російський живописець О. О. Агін, на межі 1880 і 1890 років російську словесність читав український вчений-філолог П. Г. Житецький. В різний час тут навчалися автор першої рельєфної карти Росії російський географ і картограф Олексій Тілло (1839–1899, випуск 1856 року), Олексій Ігнатьєв (1877–1954, навчався у 1891-1894, син київського генерал-губернатора, військовий, розвідник і автор роману «П'ятдесят років в строю», дипломат, генерал-лейтенант Радянської Армії), російський генерал Самсонов (випуск 1875 року), майбутній відомий радянський військовий діяч Сергій Каменєв (у 1892-1899 роках), Сергій Остапенко (1881–1937, економіст, голова уряду УНР в 1919р.), Микола Бердяєв (1874–1948, відомий філософ-екзистенціоналіст), Микола Духонін (1876–1917), фельдфебель випуску 1885 року, останній Головнокомандувач Російської Армією по-звірячому вбитий більшовиками в 1917 році, який відмовився підкоритися їм і почати громадянську війну, Микола Крилов (1879–1955, український математик, механік, професор, доктор математики, академік ВУАН, АН СРСР, заслужений діяч науки УРСР) та інші.

Серед Георгіївських кавалерів зазначимо тих, що закінчили Корпус: Сосновського, Макарашвіллі, Гурковського, Кривцова, Евреїнова, Дроздовського, Богаєвського і Манштейна (не плутати з Еріхом фон Манштейном).

кадетский корпус

1902р.

      Навчальний заклад являв собою ціле кадетське містечко. Вже 1886 року, наприклад, у ньому нараховувалося близько 1200 мешканців - самих кадетів (1907 року їхня кількість становила 584 особи), членів родин службовців, челяді тощо. Отож його керівництво дбало про комунальні зручності для них. До містечка вела від Бібіковського бульвару красива Тополина алея, уздовж якої росли 249 тополі і по якій пішов 1908 року трамвай, до нього було прокладено 1896 року від Галицької (нині Перемоги) площі каналізацію, воно мало із 1886 року на Солом’янському кладовищі Кадетську дільницю і на Мишоловці - літні табори для відпочинку. При самому корпусі із якогось часу, але не пізніше 1899 року функціонувала Кадетська церковна школа грамотності.

кадетский корпус

1902р.

      1914 року в приміщенні корпусу тимчасово містилося Олексіївське інженерне училище, поки споруджувався на Звіринці його власний будинок (нині Київський військовий ліцей імені Івана Богуна), а ще школа прапорщиків.

Керівники навчального закладу:
1852–1865 — полковник Адольф фон Вольський
1865–1866 — полковник Сергій Слуцький
1866–1867 — полковник Костянтин Шуцький
1867–1871 — генерал-майор Григорій Кузьмин-Караваєв
1871–1879 — генерал-майор Павло Юшенов
1879 — полковник Федір Альдебіль
1879–1897 — генерал-майор Павло Алексєєв
1898–1904 — генерал-майор Михайло Попруженко
1904–1906 — полковник Олексій Агапов
1906–1907 — генерал-лейтенант Лев Кублицький-Піотух
1907–1909 — генерал-майор Петро Якубинський
1909–1918 — генерал-майор Євген Семашкевич
1919 -- ... генерал-лейтенант Андрій Саранчов

    1917 р. за часів Центральної Ради корпус продовжував свою діяльність, але вже як гімназія. З 1 вересня 1917 р. в гімназії розпочався новий навчальний рік, який позначився бурхливими подіями – мітингами, страйками, дуелями між вихованцями. У жовтні 1917 й січні 1918 р. кадети брали участь у вуличних боях проти більшовиків. Під час повстання на заводі „Арсенал” червоногвардійці Головних залізничних майстерень (що знаходились поруч з Корпусом) пограбували навчальний заклад, забравши серед іншого всю наявну стрілецьку зброю і гармати.

    Після приходу до влади в Україні гетьмана П.Скоропадського наказом міністра народної освіти від 15 травня 1918 р. О. Семашкевича відновили на посаді директора Київської св. Володимира гімназії. У цей час тут налічувалося за списком 528 штатних (бюджетних) і 105 своєкоштних учнів, проте у відпустці перебувало 463 штатні й 98 своєкоштних юнаків.

    У своїх спогадах П. Скоропадський відзначає позитивну роль кадетських корпусів у справі фізичного й духовного виховання юнаків. Він підкреслює, що виховна робота в корпусах стояла на вищому рівні, ніж у закладах міністерства народної освіти. Гетьман своїм наказом відновив в Україні Кадетські корпуси. Почалася українізація навчального закладу, зокрема всі накази по корпусу стали видавати українською мовою. За Гетьманату знову налагодилася нормальна робота навчального закладу. У корпусі було організовано чергування старшин.

    Після перемоги антигетьманського повстання до влади в Україні прийшла Директорія. І хоча формально Кадетський корпус у Києві діяв і далі, але становище кадетів погіршилось. Учнів довелося розпустити по домівках, а в будинку Кадетського корпусу розташувалися вояки Армії УНР. У вересні 1919 р. Київ зайняла російська Добровольча армія А. Денікіна. Частина кадетів увійшла до її лав. Під час загального відступу Добровольчої армії восени – взимку 1919 р. було вирішено евакуювати Київський кадетський корпус до Одеси. Крім кадетів Одеського, там навчалися також кадети Полоцького кадетського корпусу.

У 1920 році в січні Корпус разом з 1-ою ротою і 2-ий піврота Одеського, і двома класами Полоцького Корпусов, був евакуйований з Одеси під вогнем більшовиків, спочатку на англійському крейсері «Перес», а в подальшому на величезному, переповненому біженцями, транспорті «Ріо Негро». У 1920 році в лютому, після довгого плавання по морях, «Ріо Негро» причалив в порт Салоніки, звідки поїздом Корпус був перевезений до Королівства СХС (майбутня Югославія), де спільно з Одеситами поклав основи 1-го Російського Кадетського Корпусу.

У 1920–1941 рр. у колишній будівлі Кадетського корпусу в Києві розмістили піхотну школу РСЧА, яка згодом дістала назву П’ятої (пізніше Київської) піхотної школи, посаду комісара якої обіймав у 1923-1928 роках герой громадянської війни М. П. Амєлін.

Під час оборони міста восени 1941 р. увесь склад школи загинув. За німецької окупації будівлю використовували як казарму Вермахту. На початку 1943 р.після чергового бомбардування Києва радянською авіацією приміщення Кадетського корпусу часткового було зруйновано.

Відбудовано на початку 1950-х рр. З того часу там містився штаб Київського військового округу. Кадетський Гай було вирублено під забудови, а ставок, разом з руслом річки Либідь осушили й перевели в колектор.

З 1991 р. в історичному будинку Київського кадетського корпусу на проспекті Повітрофлотському, 6 займає Міністерство оборони України.

кадетский корпус

1902р. Вітальня

 

кадетский корпус

1910-і рр.

 

кадетский корпус

1910-і рр.

 

кадетский корпус

1900-і рр.

 

кадетский корпус

1900-і рр.

 

кадетский корпус

1900-і рр.

 

кадетский корпус

1900-і рр.

 

кадетский корпус

1900-і рр.

 

кадетский корпус

1900-і рр.

 

кадетский корпус

1900-і рр. Керівництво та викладачі

 

кадетский корпус

1900-і рр. Замерзлий ставок

 

кадетский корпус

1900-і рр. Урочиста зала

 

кадетский корпус

1900-і рр. Будуар великої графині

 

кадетский корпус

1900-і рр. Будуар великої графині

Главная страница