Главная страница

Николаевское артиллерийское училище (Генштаб ПВО)

Воздухофлотский

1924г. Фасад здания 4-й артиллерийской Киевской школы (сейчас - главный корпус Академии вооруженных сил Украины, Воздухофлотский проспект, 28)

     До відкриття артилерійського училища місто розпочало підготовку ще 1910 року. Для його розміщення було виділено відповідних розмірів земельну ділянку на Брест-Литовському шосе (нині проспект Перемоги) навпроти політехнічного інституту. Проте лише у середині 1913 року імператор Микола II, турбуючись про комплектування російської польової артилерії виключно кваліфікованими офіцерами, офіційно розпорядився заснувати у Києві артилерійського училища. Після розгляду цього питання Радою Міністрів та схвалення його Державна Дума Росії прийняла відповідний закон. Згідно з ним було утворено спеціальну господарчо-будівельну комісію, яку очолив генерал-майор Д. М. Промтов і склад якої затвердив у червні 1914 року імператор. Київ не випадково було вибране для розміщення додатково ще двох військових училищ. У розпорядженні військового відомства в межах Київського Володимирського кадетського корпусу знаходилась значна вільна ділянка землі, яку у 1913 році було вирішено відвести для будівництва приміщень для Другого Київського військового піхотного училища та Миколаївського артилерійського училища.
     Члени комісії разом із представниками місцевої влади визначили місце майбутнього будівельного майданчика велику земельну ділянку площею 22,5 десятини, що містилася у Кадетському гаю, навпроти Солом’янського кладовища, на відстані 400 сажнів (850 метрів) від Кадетського корпусу (нині Міністерство оборони України). На ній за проектом, розробленим академіком архітектури Д. Д. Зайцевим, мало розміститися ціле училищне містечко з населенням, що могло досягати 1000 чоловік. Їх належало забезпечити комфортними умовами проживання, а саме каналізацією, якісною водою, електроосвітленням і зручним сполученням із містом. Триповерхова будівля самого навчального закладу складалася з головного і 3-х бічних корпусів, розрахованих на перебуванні у них спочатку 450, а в подальшому 600 юнкерів. Навколо неї мали постати ще «біля 40 різних корпусів, зокрема, один 4-поверховий і два 3-поверхові житлові будинки для квартир офіцерів, приміщення для 300 коней тощо. На розбудову всього цього комплексу уряд виділив суму грошей, що перевищувала 4 мільйони рублів, а потреба в цеглі перевищувала 30 мільйонів штук.
      На щорічне утримання училища в бюджеті військового відомства було передбачено 595 098 рублів. Воно мало ділитися на 3 класи (по 5 відділень у кожному з них) і 2 батареї. 1915 року “вінценосний артилерист” Микола II дав згоду на присвоєння йому свого імені. Дещо пізніше, а саме 17 липня 1915 року митрополит Київський Флавіан здійснив урочистий чин закладення головного корпусу училища. Серед запрошених перебували гості з Японії, начальник Михайлівської артилеріської академії і артилерійських училищ генерал-лейтенант В. Т. Чернявський, начальник київського Миколаївського артилерійського училища згаданий вище генерал-майор Д. М. Промтов та інші. Після освячення було зроблено на пам’ять колективний фотознімок. Між іншим, поруч і в той самий час зводилася будівля і для Другого Київського Миколаївського військового училища.
      Урочисте відкриття самого училища, до якого було прийнято 200 юнкерів і яке тимчасово розмістилося в новоспорудженій казармі, відбулося 8 листопада того ж 1915 року в день вшанування пам’яті св. Архістратига Михаїла. На свято отримали запрошення всі артилеристи, які перебували тоді в Києві. Вони мали бути зодягнутими у форму воєнного часу і мати на грудях старший орден. Молебень із цієї нагоди відправив преосвященний Василій, єпископ Канівський. Наступний молебень було відправлено у грудні 1916 року з нагоди прискореного випуску юнкерів і посвячення їх в офіцери, а напередодні училище відвідав Микола ІІ.

17 серпня 1918 року законом Ради міністрів Української Держави ВНЗ реорганізовано Перший Український Національний університет (за іншими джерелами - Київський Державний Український університет) у присутності В. К. Винниченка, I. I. Огієнка та інших діячів української держави і переведено в приміщення Миколаївського артилерійського училища. Наказом по Київському військовому округу від 16 березня 1919 року тут стали працювати Перші артилерійські курси для командного складу, на які було прийнято 450 чоловік, із яких 60 % - вихідці з робітників і по 20 % - із селян та інших прошарків населення.

Після громадянської війни 16 червня 1920 року наказом по Південно-Західному фронту курси отримують назву Четверті Київські артилерійські курси (4-та артилерійська школа), в якій упродовж 1926-1928 років навчався майбутній генерал армії, двічі Герой Радянського Союзу І. Д. Черняховський. 1937 року школу перетворено на Друге Київське артилерійсько-Зенітне училище імені П. Лебедєва.
      Останніми роками тут містилися Київське вище зенітно-ракетне у 1 орденів Леніна і Червоного Прапора інженерне училище, а за ним – філія Артилерійської академії, потім – Академія протиповітряної оборони сухопутних військ, сьогодні так само тут, на проспекті Повітрофлотському, 28-30 функціонує Національний університет оборони України імені Івана Черняховського. А також Касаційний цивільний суд.

Історичний шлях Національного університету оборони України імені Івана Черняховського:

1914–1917 рр. — Миколаївське артилерійське і Друге Київське військове піхотне училища.
1917—1919 рр. — Київський державний український університет.
1919–1920 рр. — Перші артилерійські курси для підготовки командного складу для Української Радянської Червоної Армії.
1918—1951 рр. — Київське військове піхотне училище ім. робітників Червоного Замоскворіччя
1920—1935 рр.— Четверті Київські артилерійські курси.
1935—1937 рр. — Перша Київська артилерійська школа.
1937—1958 рр. — Перше Київське артилерійське училище. Указами Президії Верховної Ради СРСР 22 лютого 1941 року училищу було надано ім'я С. М. Кірова також училище було нагороджене Орденом Червоного Прапора.
У часи Великої Вітчизняної війни в липні 1941 року училище було передислоковане до Красноярська (Росія) та повернулось до Києва тільки у вересні 1944 р.
У часи Великої Вітчизняної війни в липні 1941 року Київське військове піхотне училище ім. робітників Червоного Замоскворіччя було передислоковане до Ачинську (Росія) та повернулось до Києва тільки у вересні 1944 р.
У 1946 році при виконанні постанови Ради Міністрів СРСР № 1532-680СС і наказу Міністра Збройних Сил Радянського Союзу № 030 від 18.07.1946 року, на основі існуючих в СРСР з 1937 року, в системі Міністерства просвіти спеціальних артилерійських шкіл на 1 вересня 1946 року було сформовано 10 артилерійських підготовчих училищ, підлеглих спеціально створеному Управлінню підготовчих училищ (під командуванням генерал-лейтенанта Каріофіллі Г. С.) в апараті Командуючого артилерією Радянської Армії. Одним за таких училищ стало Київське артилерійське підготовче училище (КАПУ). В оголошені на прийом в 8-9 класи Училища писалось: — «Артилерійське підготовче училище має намір дати вихованцям загальну закінчену середню освіту і підготувати їх для вступу в артилерійські Училища. Вихованці, які успішно закінчили училище в обов'язковому порядку направлялися в Артилерійські училища Радянської Армії» Така дія підтверджувалась письмовою згодою батьків, при цьому затверджувалась місцевими органами влади. Абітурієнти складали вступні іспити з математики і російської мови, тестувалися медичною та мандатною комісіями. Перевага надавалась юнакам, батьки котрих загинули під час другої світової війни, військовослужбовцям, а також відмінникам в навчанні.
1958-1974 рр. — Київське вище артилерійське інженерне ордена Леніна Червонопрапорне училище ім. С. М. Кірова ППО Сухопутних віськ СРСР (КВАІУ). На вулиці Пархоменка, 21 була розташована філія — Іноземний факультет КВІАУ та технічна база. В другій половині 1970-х років вони стали базою для новоствореного Київського вищого зенітно-ракетного інженерного училища (КВЗРІУ)
1974—1977 рр. — Філія ППО Сухопутних військ Воєнної артилерійської академії ім. М. І. Калініна.
1977—1986 рр. — Військова академія військової ППО імені Маршала Радянського Союзу Василевського О. М.
1986—1992 рр. — ВА ППО СВ.
1992—1999 рр. — на навчальній базі КВЗРІУ та КВТІУ створено Українську військово-медичну академію та Київський інститут сухопутних військ.
1992—1999 рр. — Академія Збройних Сил України.
1999—2008 рр.— Національна академія оборони України.
1999—2002 рр. — до складу академії входить Військовий інститут керівного інженерного складу
2001 — розпочата програма підготовки офіцерів запасу.
2008 — 2013 — Національний університет оборони України.
2013 — наш час — Національний університет оборони України імені Івана Черняховського.

Головний корпус Національного університету оборони України імені Івана Черняховського розташовується в приміщенні головного корпусу Другого Київського військового піхотного училища (1914–1918 роки)

Воздухофлотский

1924г. Фасад здания 4-й артиллерийской Киевской школы

 

Воздухофлотский

1938г. Артиллерийское училище

 

ДРУГЕ КИЇВСЬКЕ МИКОЛАЇВСЬКЕ ВІЙСЬКОВЕ УЧИЛИЩЕ

      1914 року Державна Дума царської Росії ухвалила закон про заснування у Києві такого військового училища, яке й було відкрито 1 вересня 1914 року, і до занять тоді приступили 210 кадетів. Посаду його начальника обійняв генерал-майор В. І. Гаврилов. На ділянці землі, відведеній Київською міською думою в місцевості “Кадетський гай” весною 1914 року розпочалися будівельні роботи. 22 вересня 1916 року відбулося освячення власного будинку училища, а через місяць його відвідав імператор Микола II. 23 листопада 1916 року здійснили прибивання до древка подарованого ним прапора, а наступного дня - його освячення в присутності юнкерів, духовенства, генералітету, командирів окремих частин, начальників військових училищ, членів офіцерських родин, а також імператриці Марії Федорівни. Для молодого навчального закладу це дійсно була неординарна подія.
      При училищі існували бібліотека і музей, а також домова церква (встановити її назву не вдалося), посаду настоятеля якої обіймав протоієрей М. Алабовський. Поруч споруджувалася тоді ж будівля для Миколаївського артилерійського училища.
      Сьогодні приміщення цього училища на Повітрофлотському проспекті, 28-30 займає Національна академія оборони України.

Пехотное училище

1918г. Друге Київське Миколаївське військове училище

 

 

Воздухофлотский

сер. 1930-х гг. Второе пехотное училище

 

Главная страница